Ми переходимо до інформаціно-комп’ютерного суспільства, і
стандартні підходи відходять у небуття. Заклики про те, що нам вдасться
зберегти якусь касту журналістів – це не більше, ніж міф. Широкосмуговий
Інтернет з’їдає класичну газету і класичну журналістику. Ниніу всіх є
планшети, телефони, всі без жодних «корочок» можуть передавати
інформацію в ефір. У всьому світі щось відбувається, питання лише в
тому, скільки інфорбіт варта та чи інша новина. Приміром, повідомив
хтось, що Тарас Стецьків у дитинстві «мочив» котів. Яка вага цієї
новини? А якщо про це розкажуть свідки?.
Ще один міф - це думка про те, що можна обмежувати свободу слова.
Потрапити на канали до олігархів більшості з нас неможливо, але
людина хоче мати свободу слова, знати різні точки зору, це її природне
прагнення. Якщо вона хоче цього, то знайде можливість. В Росії хочуть
контролювати Інтернет. І що? Отримають сервер на острові Тонго.
Інформація проникає всюди, як вода. Приміром, я розповів, що міліція
«кришує» розповсюдження наркотиків. Щойно міліція починає боротися з
цією інформацією, вона потрапляє у пастку. Чим сильніше боротися з
інформацією, тим швидше вона розповсюджується.
Мейнстрім – ще один виклик перед журналістикою сьогодні - інформації дуже багато, і людям важко зробити вибір, що
важливо, а що ні. От на телебаченні нині демонструють шоу, зірки
стрибають у воду. Нам показують Гришка, який розповідає, що у нього
труси злетіли. А тим часом в країні знижуються золотовалютні запаси,
падає ВВП, в сховищах залишилось 5 млрд кубів газу. Хто це зможе
описати? Тільки фахові журналісти, які можуть відділити зерно від
полови, і їх треба готувати. В хаосі інформації потрібні лоцмани, які
виловлюють важливе і доносять до громади.
Свобода слова – важливо, щоб вона була.
Люди, які мають гроші, думають, що можуть якось керувати свободою
слова. Але що більше намагаються притиснути, залякати, тим більший
спротив породжують. Боротися з громадськими організаціями, журналістами
немає сенсу. Замість одного, якого затероризували, на бруствер вилізе
10. Тому треба не утискати, а переходити до діалогу, ми громадяни однієї
країни, одне суспільство, і коли якась частина суспільства утискає
іншу, їй залишається лише вибрати, що більше до вподоби: Кадафі з
багнетами в одному місті, чи Чаушеску біля стіни, чи Мубарак чи Сталін,
якого свої ж придушили. Треба переходити до повного плюралізму.
Звичайно, будуть жовті видання, це капіталізм, це треба
враховувати. Але запит на серйозну журналістику є. Треба відходити від
совка, будувати середній клас. У Польщі він є, у Фінляндії, в цих
країнах жодного мільярдера. А у нас суспільство двополюсне, 80 відсотків
бідують, і 1 % олігархів. Тому йде боротьба, а ЗМІ мають зламати цю
матрицю. Важливо бути професіоналом, якість, об’єктивність і висвітлення
подій, що мають значення і не боятися, що комусь не сподобається те, що
напишеш. Бо проти лома немає прийому, крім іншого лому.
Комментариев нет:
Отправить комментарий